Головна


№1(23)'21


Tomasz Brzezicki
(dr hab., ORCID:0000-0003-1048-1402)
Uniwersytet Mikolaja Kopernika w Toruniu
adiunkt w Katedrze Prawa administracyjnego,
radca prawnych


Petro Kornieiev
lic., student drugiego stopnia Doradztwa Podatkowego
Uniwersytet Mikolaja Kopernika w Toruniu

The aim of the study is to present legal regulations related to tax rulings issued in the form of decisions, as well as their control in Poland. The importance of the Tax Ordinance in the system of tax law sources is presented in detail. The decision itself is analysed, as well as the possibility of its verification. The individual elements of the decision as well as the possibility of challenging them are important from the point of view of guarantees granted to the taxpayer in a dispute with tax administration authorities.
The study was written using the descriptive method, based on the case law of administrative courts as well as tax law literature.

  Elements of a tax decision and its contestability in Poland (Pol.)



Tomasz Brzezicki
(dr hab., ORCID:0000-0003-1048-1402)
Uniwersytet Mikolaja Kopernika w Toruniu
adiunkt w Katedrze Prawa administracyjnego,
radca prawnych


Jonasz Markuszewski
lic., student drugiego stopnia Doradztwa Podatkowego
Uniwersytet Mikolaja Kopernika w Toruniu

The purpose of the article is to present basic problems related to the system of spatial planning acts in Poland. It discusses the basic spatial planning institutions resulting from the current legal regulations. The article is descriptive and focuses on the basic principles of spatial planning and the institution of planning authority. It is followed by a brief description of basic spatial planning acts, such as the study of spatial development conditions and directions and the local spatial development plan. Separate parts are devoted to administrative acts of a planning nature. Analysis of the current legal regulation leads to the conclusion that spatial planning in Poland is based on the municipality, as the basic unit of local government. In practice, this means the decentralization of this institution.

  Akty planowania przestrzennego w Polsce (Pol.)



Agnes Nagy
PhD Student
University of Pecs
Faculty of Law
Doctoral School

It can be said that an especially important part of child protection is comprised by the activities of the Police, which has a system approach, adjusting their activities to other elements of the system, and regard the best possible cooperation with all stakeholders in the system as its main value.
Although in the field of child protection and the criminal justice system the functions of the various actions differ, the objectives to be achieved by the tools applied can be brought to a common denominator: namely the promotion of the socialisation of children and juveniles, their successful integration into society, prevention of repeat offence as early as possible and make them refrain from committing any further criminal offence.

  The child protection activities of the police (Eng.)



Dr. Nikolett Agnes Toth
PhD. police lieutenant colonel,
assistant professor, Faculty of Law Enforcement,
National University of Public Service

The aim of the study is to present legal innovation, the police forces and the innovative technical and technological solutions and the links between them, which are of utmost importance in sports policing work.

  Technological innovations in the field of sports policing (Eng.)



Jacek Wantoch-Rekowski
PhD (Dr.habil.)
Associate Professor, Nicolaus Copernicus University in Torun,
Faculty of Law and Administration, Bojarskiego street 3, 87-100 Torun;
ORCID: 0000-0002-1606-7790


Damian Walczak
PhD (Dr. Habil)
Associate Professor, Nicolaus Copernicus University in Torun,
Faculty of Economic Sciences and Management,
Gagarina steet 13a, 87-100 Torun;
ORCID: 0000-0002-2986-9928


Krzysztof Czarnecki
PhD
Assistant Professor, State University of Applied Sciences in Wloclawek,
Institute of Social and Technical Sciences,
Mechanikow street 3, 87-800 Wloclawek;
ORCID: 0000-0002-8664-7627

This article presents selected legal and economic issues concerning inheritance and gift tax. The aim of the article is to present legal solutions within the scope of the indicated tax and its importance in the income of communes in Poland. The study of inheritance and gift tax revenues in 66 towns and cities with district rights has shown that its spatial diversity in particular years is large. It is worth considering the necessity of legislative changes increasing the share of this tax in the communes' revenues in Poland.
The study was written using the descriptive method, based on the case law of administrative courts as well as tax law literature.

  Inheritance and gift tax in Poland – an interdisciplinary approach (Eng.)



Варламова Ю. В.
Студентка І курсу магістратури за спеціальністю «Право»
(Національний університет водного господарства та природокористування)


Самороков В. О.
Старший викладач кафедри спеціальних юридичних дисциплін
(Національний університет водного господарства та природокористування

У статті розглянуто види та структуру учасників булінгу, наведено їх кримінологічну характеристику. Констатовано, що учасниками булінгу є учасники освітнього процесу, зокрема учні, викладачі, засновник та керівник навчального закладу, інші робітники. Сформовано важливість завчасного попередження булінгу та роль у цьому знань про схильність тих чи інших дітей до агресії чи підвищеної віктимності. Визначено, що кримінологічна характеристика учасників цькування спрямована на виявлення та систематизацію даних про особистісні риси та рольовий статус учасників освітнього процесу з метою пізнання особливостей механізму формування в особи схильності до перебування у певній ролі як учасника булінгу. Встановлено, що булерам притаманні такі характеристики: здебільшого це особи чоловічої статі, старші за своїх жертв, які прагнуть здобути високий соціальний статус, мають надмірну злість та ворожість, тривожність та неврівноваженість, не співчувають оточуючим. У жертв булінгу присутні: невпевненість, сором’язливість, замкненість, тривожність, низька самоповага та будь-які відмінності від більшості. Зроблено висновок, що для різних вікових груп потрібно проводити різні заходи протидії булінгу.

  Кримінологічна характеристика учасників булінгу (цькування)



Давидюк П. П.
старший викладач кафедри спеціальних юридичних дисциплін
(Національний університет водного господарства та природокористування)


Довгий В. В.
завідувач криміналістичної тренінгової лабораторії
(Національний університет водного господарства та природокористування)


Карпук А. І.
студентка 2 курсу навчально-наукового інституту права
(Національний університет водного господарства та природокористування)

Однією із найдієвіших способів розслідування і розкриття кримінальних правопорушень із застосуванням вогнепальної зброї є ідентифікаційна судово-балістична експертиза. В сучасних умовах збройного конфлікту на східній території України спостерігається збільшення нелегального зберігання і використання зброї та боєприпасів, що збільшує попит на проведення судово-балістичної експертизи та залучення експертів і фахівців у галузі судової балістики.
Факти встановлені під час проведення ідентифікаційної судово-балісничної експертизи направлені на створення об’єктивної доказової бази для подальшого розслідування кримінального правопорушення. Під час проведення теоретичного аналізу літератури, ми виокремили, що з появою нових зразків зброї, проведення криміналістичних досліджень потребує оновлення, адже на цей час розроблені лише матеріали загального характеру, що описують новітні види об’єктів судово-балістичної експертизи, які мають довідково-інформаційне спрямування.
Загалом, задля ефективного проведення дослідження необхідним є достатній рівень інформаційного забезпечення та залучення комплексних експертиз і експертів різних спеціальностей, тобто використання знань різних галузей.
Не менш важливим аспектом під час проведення ідентифікаційної судово-балістичної експертизи є належне організаційно-технічне забезпечення, що сприяє вирішенню як традиційних так і інноваційних завдань.
Більшість сучасних експертних криміналістичних досліджень не можуть бути проведені без застосування комп’ютерних технологій. Варто зауважити, що актуальною проблемою лишається неналежний рівень кадрового забезпечення експертних установ та відомств.
Аналіз наукової літератури дає можливість констатувати, що проблемами проведення судово-балістичної експертизи є недоліки, які утруднюють здійснення різного виду криміналістичних експертних досліджень, зокрема й ідентифікаційну судово-балістичну експертизу.

  Актуальні проблеми проведення ідентифікаційної судово-балістичної експертизи



Киричук Б. С.
студентка 1 курсу Навчально-наукового інституту права
(Національний університет водного господарства та природокористування)


Якимчук М. Ю.
к.пед.н., доцент кафедри спеціальних юридичних дисциплін
(Національний університет водного господарства та природокористування)

У статті розкрито проблему розвитку комунікативних компетентностей юриста засобами культури мовлення. Проаналізовано стан розробленості проблеми використання культури фахового мовлення майбутніми юристами у сучасному українському суспільстві, що будує розвинену правову державу. Зазначено, що актуальність цієї проблеми зумовлена невід’ємністю та особливою значущістю культури мовлення, яку, на нашу думку, можна вважати одним із основних аспектів формування професійної кар’єри юриста. Використання юристами культури фахового мовлення забезпечує встановлення довіри та переконання співрозмовника. Аналіз наукової літератури дає можливість нам констатувати, що відсутній єдиний підхід до тлумачення поняття «культура фахового мовлення». Студіювання юридичної, педагогічної, філологічної літератури дозволило нам уточнити дефініцію поняття «культура фахового мовлення», яке ми будемо розуміти як важливий показник стану загальної культури особистості, її ділових якостей, які реалізуються в мовленнєвій формі впливу на слухачів. У статті проаналізовано особливості та принципи культури фахового мовлення, зокрема з’ясовано, що до них належать: вільне володіння державною мовою в усній та писемних формах, багатство словникового запасу та дотримання сталих мовних норм. З огляду на специфіку досліджуваної проблеми, ми виокремили та детально охарактеризували компоненти культури фахового мовлення юриста. Зокрема визначили, що мотиваційний компонент – процес формування стимулу до дотримання сталих норм усної і писемної мови, прагнення до накопичення досвіду. Когнітивний компонент передбачає оволодіння теоретичною базою знань та вміння застосувати ці знання на практиці. Діяльнісний компонент – це вивчення прийомів мовленнєвої діяльності, що дали б змогу бути готовим до продуктивного спілкування з клієнтами. Професійний компонент відображає навики самовдосконалення, самовиховання та самоосвіти. Елементами психологічного компоненту є вміння моделювати аудиторію, тобто передбачати можливі емоційні наслідки свого виступу. Останнім компонентом є риторичний, який містить майстерне володіння мовленням юриста: його логічністю, доречністю, багатством та різноманітністю.

  Культура мовлення як засіб розвитку комунікативних компетентностей юриста



Матвійчук М. А.
викладачка кафедри кримінально-правових дисциплін
Навчально-наукового інституту права ім. І. Малиновського
Національного університету «Острозька академія», аспірантка

У статті продемонстровано, що у Великому князівстві Литовському загалом збереглася система кримінальних покарань та порядок і суб’єкти їх виконання, як вони мали місце в Київській Русі за Руською Правдою, але з видозмінами, викликаними умовами місця та часу. Зокрема, і за Судебником Казимира, і за першим Литовським Статутом ще мали місце залишки самосуду у формі, коли державний суд постановляв обвинувальний вирок, а потім передавав винного потерпілому для того, щоб той його покарав. Залишилась, а також отримала ще більший розвиток система грошових викупів у формі різного роду грошових «вин», які стягувалися з винного на користь держави, державних органів, а також на користь потерпілого. Виконували такого роду вироки, якщо не було добровільного виконання, державні службовці – вижі, а пізніше возні, які перебували на так званій «системі кормління», тобто отримували плату за свою роботу з осіб, щодо яких вони виконували ті чи інші виконавчі дії. У Великому князівстві Литовському також отримали свій розвиток кримінальні покарання проти особи, зокрема, тілесні покарання аж до калічення, смертна кара та тюремне ув’язнення. Тілесні покарання і смертну кару виконували кати, які також були на «системі кормління». Окремі види покарань виконував сам суд, який постановляв вирок, зокрема у випадках, коли винний засуджувався до вибачення. Ув’язнені утримувалися в тюрмах, які були при судах і в замках. За своє утримання в’язні по виході платили плату, а відповідали за виконання покарання у виді ув’язнення тюремні наглядачі. Але по причині слабкості державної влади та низки інших, судові вироки шляхтою часто-густо не виконувалися. Приходилось, в тому числі й королю, застосовувати екстраординарні заходи, такі як «заклад», «опіку», «виволання» тощо, аж до «рушіння посполитого». На ґрунті головним чином гноблення пануючим станом трудового люду у Великому князівстві Литовському, а потім й у Речі Посполитій виникали козацькі та селянські повстання, під час яких та в процесі придушення яких з обох сторін отримував своє відродження самосуд у формі кровавої помсти.

  Кримінально-виконавче право в працях І. Малиновського за Великого князівства Литовського та Речі Посполитої



Попелюшко В. О.
доктор юридичних наук, професор,
Національний університет «Острозька академія»

У статті зазначається, що інститут відшкодування (компенсації) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду є міжгалузевим, щонайменше, міжнародно-правовим, конституційно-правовим, цивільно-правовим, цивільно-процесуальним, кримінальним процесуальним. Тому незважаючи на те, що це питання в Україні вирішене спеціальним Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР, при його практичному вирішенні необхідно застосовувати усю систему норм наведених галузей права. Більше того, у зв’язку з мінливістю суспільних відносин в державі на сучасному етапі її розвитку та запровадженням як джерела права в Україні судового прецеденту, у кожному конкретному випадку правозастосування необхідно звірятися з відповідною практикою Верховного Суду, причому з практикою усіх його касаційних судових органів, а також з практикою Європейського суду з прав людини у справах, у яких стороною є держава Україна.

  Відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю у кримінальному провадженні: практичний аспект



Тітко Е. В.
доктор юридичних наук, доцент,
професор кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства
(Універститет державної фіскальної служби України,
Навчально-науковий інститут права)

У статті автор розкриває особливості інтерпретації положень Європейської конвенції з прав людини. Автор стверджує, що інтерпретація правових норм – це один з ключових чинників для функціонування правового суспільства, так як прийняття норми далеко не завжди означає її коректне застосування. Зважаючи на це, автор статті зазначає, що тлумачення норм ЄКПЛ може відбуватися в двох площинах: на підставі норм, закріплених у Віденській конвенції 1969 року і з урахуванням специфічного характеру ЄКПЛ, який розкривається через «колективне забезпечення», як одного з ключових елементів європейського публічного порядку. При цьому в основу тлумачення норм ЄКПЛ завжди покладається принцип захисту прав людини.
Автор також проводить аналіз ряду рішень, винесених у справах щодо порушення ст. 10 ЄКПЛ та зазначає, що їх аналіз показав, як тлумачення тих чи інших норм може змінюватися від справи до справи. Це дає автору право стверджувати, що кожна норма може бути адаптована до різних обставин і може трактуватися судом по-різному, в залежності від конкретних обставин справи. Такий підхід суду до інтерпретації статті ще раз підтверджує, що ЄКПЛ є живим організмом, здатним розвиватися і адаптуватися під нові обставини, не дивлячись на те, що її норми приймалися більше 70 років тому.

  Особливості тлумачення та принципи інтерпретації ЄКПЛ на прикладі положень статті 10



Якимчук М. Ю.
к.пед.н., доцент кафедри спеціальних юридичних дисциплін
(Національний університет водного господарства та природокористування)

У статті проаналізовано дефініцію поняття «джерела права», зокрема і уточнено визначення «джерела міжнародного приватного права», яке ми розуміємо як форму, в якій у той чи інший спосіб закріплюється механізм правового впливу на регулювання правовідносин, що складають предмет міжнародного приватного права. Зауважено, що як майнові, так і особисті немайнові права, представляють собою взаємозв’язок національних і міжнародно-правових засад, що регулюються за допомогою двох груп правових норм: прямої дії, які безпосередньо регулюють поведінку, встановлюють права та обов'язки учасників цих відносин; колізійні, які не встановлюють прав і обов'язків, а лише вказують, право якої держави має бути застосовано для врегулювання правовідносини у конкретному випадку. Проаналізувавши наукові джерела в галузі міжнародного приватного права, виокремлено такі вимоги на яких, на нашу думку, мають базуватися джерела міжнародного приватного права, як: мати належну зовнішню форму, що є виразом внутрішньо організованого змісту; бути наслідками правотворчої діяльності; містити гарантії свого застосування та дотримання. У статті проаналізовано основні джерела міжнародного приватного права такі як внутрішнє законодавство, міжнародні договори, міжнародні і торгівельні звичай, судова та арбітражна практика. Також при аналізі вищезазначених джерел ми звернули увагу на принципи міжнародної торгівлі lex mercatoria, який є найбільш суперечливим у правових доктринах держав світу. Студіювання наукової літератури дало змогу нам стверджувати, що джерела міжнародного приватного права, як форми закріплення та форми зовнішнього виразу правових норм є різноманітними. Беззаперечним є той факт, що особливістю джерел виступає їх подвійний характер, оскільки з однієї сторони це є міжнародні угоди та звичаї, а з іншої - законодавство держав та судова практика.

  Джерела міжнародного приватного права: теоретико-правовий аспект


На початок сторінки