№2(20)/2019
Dr. Adam Gergely Bekes
Ph.D. in Law, senior lecturer
lecturer of Peter Pazmany Catholic University
Faculty of Law,
attorney-at-law,
Budapest, Hungary
Dr. Tamas Gepesz
Ph.D. student in Law
Ph.D. student of Peter Pazmany Catholic University
Faculty of Law,
trainee lawyer,
Budapest, Hungary
The study focuses on the penological principles of Hungary’s first criminal code, Code Csemegi and discovers the alleged relation and ‘survival’ of these principles in the recent legislation and case-law. In the frame of this the authors also examine the legal practice of life-imprisonment in Hungary and its compliance with the standards set by ECHR and the principles of Code Csemegi. Based on these, the authors finally draw conclusions concerning the recent Hungarian penological case-law and legislation both de lege lata and de lege ferenda.
Іщук С. І.
канд. юрид. наук, доцент,
доцент кафедри теорії та історії держави і права
Національного університету «Острозька академія»
У статті досліджено проблеми правового забезпечення права на мирні зібрання як однієї із мирних форм громадянського протесту. Актуальність такого дослідження зумовлена нещодавніми рішеннями Європейського суду з прав людини (у справах «Вєренцов проти України» та «Шмушкович проти України»), а також Рішенням Конституційного Суду України від 8 вересня 2016 року № 6-рп/2016 (справа про завчасне сповіщення про проведення публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій).
Право на громадянський протест: сучасні проблеми правового забезпечення в Україні
Костюк В. Л.
доктор юридичних наук, доцент,
заступник завідувача відділу Апарату Верховної Ради України,
професор кафедри муніципального права
та адміністративно-правових дисциплін
Національного університету «Острозька академія»
Макодзей Л. І.
кандидат педагогічних наук,
завідувач кафедри соціально-гуманітарних та правових дисциплін
Київського інституту інтелектуальної власності та права
Національного університету «Одеська юридична академія»
Мельник В. П.
кандидат юридичних наук,
здобувач кафедри муніципального права
та адміністративно-правових дисциплін
Національного університету «Острозька академія»,
доцент Київського інституту інтелектуальної власності та права
Національного університету «Одеська юридична академія»
У цій науковій статті досліджуються ключові питання пов’язані із розумінням сутності, ознак, проблем законодавчого регулювання права на інклюзивне навчання. Акцентується увагу на важливості розвитку інклюзивної освіти як виклик зростання чисельності осіб з особливими освітніми потребами. Досліджуються питання пов’язані із особливостями права на освіту, правовим забезпеченням інклюзивного навчання. Наголошується на важливості застосування різних корекційних, розвиткових, реабілітаційних та інших методик. Критично осмислюються положення законодавчих актів з питань інклюзивної освіти. Зроблено висновки та пропозиції.
Нормативно-правове забезпечення права на інклюзивну освіту: теоретико-правовий аспект
Макодзей Л. І.
кандидат педагогічних наук,
завідувач кафедри соціально-гуманітарних та правових дисциплін
Київського інституту інтелектуальної власності та права
Національного університету «Одеська юридична академія»
Мельник В. П.
кандидат юридичних наук,
здобувач кафедри муніципального права
та адміністративно-правових дисциплін
Національного університету «Острозька академія»,
доцент Київського інституту інтелектуальної власності та права
Національного університету «Одеська юридична академія»
У цій науковій статті досліджуються ключові питання пов’язані із розумінням сутності, ознак, проблем законодавчого регулювання права на інклюзивне навчання. Акцентується увагу на важливості розвитку інклюзивної освіти як виклик зростання чисельності осіб з особливими освітніми потребами. Досліджуються питання пов’язані із особливостями права на освіту, правовим забезпеченням інклюзивного навчання. Наголошується на важливості застосування різних корекційних, розвиткових, реабілітаційних та інших методик. Критично осмислюються положення законодавчих актів з питань інклюзивної освіти. Зроблено висновки та пропозиції.
Орловська Я. Б.
аспірант кафедри цивільно-правових дисциплін
Інституту права ім. І.Малиновського
Національного університету „Острозька академія”, адвокат
Розвиток суспільних відносин на сучасному етапі, значна активізація політичних, соціальних, економічних змін має суттєвий вплив на реалізацію прав фізичних осіб. Аналіз місця і ролі права фізичної особи на безпечне життя і здоров’я довкілля відіграє важливе значення, особливо враховуючи інтеграцію України до Європейського Союзу. Процес індустріалізації та глобалізації на даний момент призводить до суттєвих негативних змін у навколишньому середовищі, що у майбутньому може негативно позначитися на забезпеченні прав фізичних осіб на безпечне довкілля загалом. На даному етапі постає необхідність у розвитку та реалізації даних прав фізичних осіб на рівні українського національного законодавства. Під час написання статті досліджено систему особистих немайнових прав фізичної особи в загальному, а також правовідносини, що виникають внаслідок порушення права фізичної особи на безпечне довкілля в рамках інституту особистих немайнових прав фізичної особи та як різновид деліктних зобов’язань.
Скарбарчук О. Г.
викладач кафедри кримінально-правових дисциплін
ННІ ім. І. Малиновського НУ «Острозька академія»
Проблема меж доказування на сучасному етапі його дослідження не вичерпуються визначенням поняття, для вирішити практичних завдань кримінального процесу необхідно відійти від абстрактного та оціночного змісту поняття «меж доказування», а натомість зосередитися на кількісних характеристики, які дозволять стверджувати досягнення стану певної достовірності щодо обставин, які входять до предметом доказування.
Межі доказування: визначення поняття на основі алгоритмічного підходу
Шахрайчук А. М.
старший судовий експерт СДО ВКВД
Рівненського НДЕКЦ МВС України
Трач Росоловська С. В.
лікар судово-медичний експерт ВКСМЕ Тернопільського ОБСМЕ
вищої кваліфікаційної категорії,
кандидат медичних наук, доцент
Юзик В. П.
завідувач СДД ВКВД Рівненського НДЕКЦ МВС України
У статті зазначаються критерії оцінки слідової інформації дактилоскопічного походження, які закріплені на нормативно-правовому рівні, і якими експерт неухильно оперує та враховує при дослідженні і формуванні висновку, проводиться аналіз причин, через які вони закріплені саме в такому вигляді та проводиться їх переоцінка з огляду на закономірності регенеративних змін у структурі шкіри з папілярним узором, частина яких може формувати нові, стійкі окремі ознаки, наводиться перелік найбільш поширених захворювань, які здатні деформувати папілярні узори та змінювати їх структуру, зазначаються причини, які призводять до формування нових стійких окремих ознак в морфології сліду, зазначаються особливості механізму слідоутворення, в процесі якого слідоутворюючим об’єктом є інфікована чи здорова (безсимптомна) поверхня шкіри із папілярним узором, наводиться діапазон можливих деформацій структури папілярних узорів стійкого (патологічного) та нестійкого (відновлюваного) характеру в слідах. Відзначено, що врахування закономірностей відображення структури деформованих (знищених) захворюваннями папілярних узорів у слідах дозволить експертам відмежовувати сліди, змінені внаслідок особливостей механізму слідоутворення від слідів, в яких аномальна структура сліду папілярного узору зумовлена впливом захворювання, що, в свою чергу, краще реалізує принципи повноти та об’єктивності судово-експертної діяльності, дозволить оперувати більшим об’ємом інформації, підвищить якість та результативність таких досліджень.
Шеремет А. М.
аспірант кафедри цивільно-правових дисциплін
Навчально-наукового інституту права ім. І.Малиновського
Національного університету „Острозька академія”
Протягом останніх десятиліть в Україні відзначається зростання числа звернень до суду за захистом порушених прав, свобод, законних інтересів. У ситуації щорічно зростаючого судового навантаження держава змушена вживати заходів, спрямованих на оптимізацію правосуддя. Як показує міжнародний досвід, одним із засобів, що допомагають вирішити цю проблему, є інститут медіації. Мета цієї статті полягає в тому, щоб вказати на досвід впровадження медіації у проблеми її застосування в інших країнах для можливого їх уникнення при впровадженні медіації в Україні.
Досвід зарубіжних країн щодо впровадження медіації та можливість його застосування в Україні
Шумило М. Є.
професор кафедри правосуддя юридичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України,
член-кореспондент Національної академії правових наук України
Відгук офіційного опонента на дисертацію Шабаровського Богдана Володимировича на тему: «Перевірка доказів у кримінальному процесі України», подану на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність (081 – Право).
Баулін Ю. В.
доктор юридичних наук,
професор, академік Національної академії правових наук України
Шепітько М. В.
доктор юридичних наук,
старший науковий співробітник
Опублікування об’ємної монографії відомого дослідника історичного розвитку кримінального права, колишнього судді Конституційного Суду України, Заслуженого юриста України Михайла Івановича Колоса «Українське кримінальне право: походження, розвиток і сучасність» стало справжнім подарунком для широкого кола читачів, які бажають дослідити розвиток джерел кримінального права та історичні передумови появи законів, що регулюють проблеми встановлення та реалізації кримінальної відповідальності в Україні. Друк цієї неординарної праці є фактичним продовженням популярної серед фахівців в кримінальному праві монографії у двох томах «Кримінальне право в Україні (Х – початок ХХІ століття)». Нова праця М. І. Колоса присвячена кримінально-правовим проблемам у вимірі історичного розвитку України-Русі як держави в різні часи її існування. Саме тому невипадковим уявляється й час її видання, коли на її долю знову випав час боротьби за існування, військових дій та окупації окремих територій українських земель.
PRIMA LEX HISTORIAE, NE QUID FALSI DICAT