№1(23)/2021


Tomasz Brzezicki
(dr hab., brzoza@umk.pl, ORCID:0000-0003-1048-1402)
Uniwersytet Miko?aja Kopernika w Toruniu
adiunkt w Katedrze Prawa administracyjnego,
radca prawnych


Petro Kornieiev
(petrokornieyv@gmail.com)
lic., student drugiego stopnia Doradztwa Podatkowego
Uniwersytet Miko?aja Kopernika w Toruniu

The aim of the study is to present legal regulations related to The aim of the study is to present legal regulations related to tax rulings issued in the form of decisions, as well as their control in Poland. The importance of the Tax Ordinance in the system of tax law sources is presented in detail. The decision itself is analysed, as well as the possibility of its verification. The individual elements of the decision as well as the possibility of challenging them are important from the point of view of guarantees granted to the taxpayer in a dispute with tax administration authorities.
The study was written using the descriptive method, based on the case law of administrative courts as well as tax law literature.

  Elements of a tax decision and its contestability in Poland (pol.)



Варламова Ю. В.
Студентка І курсу магістратури за спеціальністю «Право»
(Національний університет водного господарства та природокористування)


Самороков В. О.
Старший викладач кафедри спеціальних юридичних дисциплін
(Національний університет водного господарства та природокористування

У статті розглянуто види та структуру учасників булінгу, наведено їх кримінологічну характеристику. Констатовано, що учасниками булінгу є учасники освітнього процесу, зокрема учні, викладачі, засновник та керівник навчального закладу, інші робітники. Сформовано важливість завчасного попередження булінгу та роль у цьому знань про схильність тих чи інших дітей до агресії чи підвищеної віктимності. Визначено, що кримінологічна характеристика учасників цькування спрямована на виявлення та систематизацію даних про особистісні риси та рольовий статус учасників освітнього процесу з метою пізнання особливостей механізму формування в особи схильності до перебування у певній ролі як учасника булінгу. Встановлено, що булерам притаманні такі характеристики: здебільшого це особи чоловічої статі, старші за своїх жертв, які прагнуть здобути високий соціальний статус, мають надмірну злість та ворожість, тривожність та неврівноваженість, не співчувають оточуючим. У жертв булінгу присутні: невпевненість, сором’язливість, замкненість, тривожність, низька самоповага та будь-які відмінності від більшості. Зроблено висновок, що для різних вікових груп потрібно проводити різні заходи протидії булінгу.

  Кримінологічна характеристика учасників булінгу (цькування)



Давидюк П. П.
старший викладач кафедри спеціальних юридичних дисциплін
(Національний університет водного господарства та природокористування)


Довгий В. В.
завідувач криміналістичної тренінгової лабораторії
(Національний університет водного господарства та природокористування)


Карпук А. І.
студентка 2 курсу навчально-наукового інституту права
(Національний університет водного господарства та природокористування)

Однією із найдієвіших способів розслідування і розкриття кримінальних правопорушень із застосуванням вогнепальної зброї є ідентифікаційна судово-балістична експертиза. В сучасних умовах збройного конфлікту на східній території України спостерігається збільшення нелегального зберігання і використання зброї та боєприпасів, що збільшує попит на проведення судово-балістичної експертизи та залучення експертів і фахівців у галузі судової балістики.
Факти встановлені під час проведення ідентифікаційної судово-балісничної експертизи направлені на створення об’єктивної доказової бази для подальшого розслідування кримінального правопорушення. Під час проведення теоретичного аналізу літератури, ми виокремили, що з появою нових зразків зброї, проведення криміналістичних досліджень потребує оновлення, адже на цей час розроблені лише матеріали загального характеру, що описують новітні види об’єктів судово-балістичної експертизи, які мають довідково-інформаційне спрямування.
Загалом, задля ефективного проведення дослідження необхідним є достатній рівень інформаційного забезпечення та залучення комплексних експертиз і експертів різних спеціальностей, тобто використання знань різних галузей.
Не менш важливим аспектом під час проведення ідентифікаційної судово-балістичної експертизи є належне організаційно-технічне забезпечення, що сприяє вирішенню як традиційних так і інноваційних завдань.
Більшість сучасних експертних криміналістичних досліджень не можуть бути проведені без застосування комп’ютерних технологій. Варто зауважити, що актуальною проблемою лишається неналежний рівень кадрового забезпечення експертних установ та відомств.
Аналіз наукової літератури дає можливість констатувати, що проблемами проведення судово-балістичної експертизи є недоліки, які утруднюють здійснення різного виду криміналістичних експертних досліджень, зокрема й ідентифікаційну судово-балістичну експертизу.

  Актуальні проблеми проведення ідентифікаційної судово-балістичної експертизи



Киричук Б. С.
студентка 1 курсу Навчально-наукового інституту права
(Національний університет водного господарства та природокористування)


Якимчук М. Ю.
к.пед.н., доцент кафедри спеціальних юридичних дисциплін
(Національний університет водного господарства та природокористування)

У статті розкрито проблему розвитку комунікативних компетентностей юриста засобами культури мовлення. Проаналізовано стан розробленості проблеми використання культури фахового мовлення майбутніми юристами у сучасному українському суспільстві, що будує розвинену правову державу. Зазначено, що актуальність цієї проблеми зумовлена невід’ємністю та особливою значущістю культури мовлення, яку, на нашу думку, можна вважати одним із основних аспектів формування професійної кар’єри юриста. Використання юристами культури фахового мовлення забезпечує встановлення довіри та переконання співрозмовника. Аналіз наукової літератури дає можливість нам констатувати, що відсутній єдиний підхід до тлумачення поняття «культура фахового мовлення». Студіювання юридичної, педагогічної, філологічної літератури дозволило нам уточнити дефініцію поняття «культура фахового мовлення», яке ми будемо розуміти як важливий показник стану загальної культури особистості, її ділових якостей, які реалізуються в мовленнєвій формі впливу на слухачів. У статті проаналізовано особливості та принципи культури фахового мовлення, зокрема з’ясовано, що до них належать: вільне володіння державною мовою в усній та писемних формах, багатство словникового запасу та дотримання сталих мовних норм. З огляду на специфіку досліджуваної проблеми, ми виокремили та детально охарактеризували компоненти культури фахового мовлення юриста. Зокрема визначили, що мотиваційний компонент – процес формування стимулу до дотримання сталих норм усної і писемної мови, прагнення до накопичення досвіду. Когнітивний компонент передбачає оволодіння теоретичною базою знань та вміння застосувати ці знання на практиці. Діяльнісний компонент – це вивчення прийомів мовленнєвої діяльності, що дали б змогу бути готовим до продуктивного спілкування з клієнтами. Професійний компонент відображає навики самовдосконалення, самовиховання та самоосвіти. Елементами психологічного компоненту є вміння моделювати аудиторію, тобто передбачати можливі емоційні наслідки свого виступу. Останнім компонентом є риторичний, який містить майстерне володіння мовленням юриста: його логічністю, доречністю, багатством та різноманітністю.

  Культура мовлення як засіб розвитку комунікативних компетентностей юриста



Тітко Е. В.
доктор юридичних наук, доцент,
професор кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства
(Універститет державної фіскальної служби України,
Навчально-науковий інститут права)

У статті автор розкриває особливості інтерпретації положень Європейської конвенції з прав людини. Автор стверджує, що інтерпретація правових норм – це один з ключових чинників для функціонування правового суспільства, так як прийняття норми далеко не завжди означає її коректне застосування. Зважаючи на це, автор статті зазначає, що тлумачення норм ЄКПЛ може відбуватися в двох площинах: на підставі норм, закріплених у Віденській конвенції 1969 року і з урахуванням специфічного характеру ЄКПЛ, який розкривається через «колективне забезпечення», як одного з ключових елементів європейського публічного порядку. При цьому в основу тлумачення норм ЄКПЛ завжди покладається принцип захисту прав людини.
Автор також проводить аналіз ряду рішень, винесених у справах щодо порушення ст. 10 ЄКПЛ та зазначає, що їх аналіз показав, як тлумачення тих чи інших норм може змінюватися від справи до справи. Це дає автору право стверджувати, що кожна норма може бути адаптована до різних обставин і може трактуватися судом по-різному, в залежності від конкретних обставин справи. Такий підхід суду до інтерпретації статті ще раз підтверджує, що ЄКПЛ є живим організмом, здатним розвиватися і адаптуватися під нові обставини, не дивлячись на те, що її норми приймалися більше 70 років тому.

  Особливості тлумачення та принципи інтерпретації ЄКПЛ на прикладі положень статті 10



Якимчук М. Ю.
к.пед.н., доцент кафедри спеціальних юридичних дисциплін
(Національний університет водного господарства та природокористування)

У статті проаналізовано дефініцію поняття «джерела права», зокрема і уточнено визначення «джерела міжнародного приватного права», яке ми розуміємо як форму, в якій у той чи інший спосіб закріплюється механізм правового впливу на регулювання правовідносин, що складають предмет міжнародного приватного права. Зауважено, що як майнові, так і особисті немайнові права, представляють собою взаємозв’язок національних і міжнародно-правових засад, що регулюються за допомогою двох груп правових норм: прямої дії, які безпосередньо регулюють поведінку, встановлюють права та обов'язки учасників цих відносин; колізійні, які не встановлюють прав і обов'язків, а лише вказують, право якої держави має бути застосовано для врегулювання правовідносини у конкретному випадку. Проаналізувавши наукові джерела в галузі міжнародного приватного права, виокремлено такі вимоги на яких, на нашу думку, мають базуватися джерела міжнародного приватного права, як: мати належну зовнішню форму, що є виразом внутрішньо організованого змісту; бути наслідками правотворчої діяльності; містити гарантії свого застосування та дотримання. У статті проаналізовано основні джерела міжнародного приватного права такі як внутрішнє законодавство, міжнародні договори, міжнародні і торгівельні звичай, судова та арбітражна практика. Також при аналізі вищезазначених джерел ми звернули увагу на принципи міжнародної торгівлі lex mercatoria, який є найбільш суперечливим у правових доктринах держав світу. Студіювання наукової літератури дало змогу нам стверджувати, що джерела міжнародного приватного права, як форми закріплення та форми зовнішнього виразу правових норм є різноманітними. Беззаперечним є той факт, що особливістю джерел виступає їх подвійний характер, оскільки з однієї сторони це є міжнародні угоди та звичаї, а з іншої - законодавство держав та судова практика.

  Джерела міжнародного приватного права: теоретико-правовий аспект


На початок сторінки